я

Знаєш, якось так романтично мені в цю дощово-весняну нічку. хочеться пригорнути до себе, вдихнути холодне і вохке повітря, змерзнути і накритись холодною ковдрою, нагріваючи її своїм тілом, грітись і думати, що так приємно просто бути. ще цокотіти зубами, але вже тепло і не хочеться думати про все, що сталося. про те, що фантасти вигадали людей-друзів, а ти так повірив/повірила. про те, скільки всього *висить* на твоїй-моїй голівонці. про те, що треба виховувати в собі силу і мужність. хочеться бути такою слабкою і хворобливосонноромантичною. хочеться поспати до обіду, а може й довше, вийти на мокрий асвальт і йти кудись жуючи лукум. а може сісти в літак/поїзд/машину і поїхати кудись, або в Францію. ото мої сни на сьогодні. і де ж ти? як мій Париж? цвітуть каштани? напевне гарно...знаю лише, що осінню ти будеш їх їсти і казати, що це делікатес. теж дощ? я знала! напевне тому цілий день мрію. ти ж знаєш, що дощ-моє і тоді я лише живу. купи мені квиток на пароплав по Сені і я приїду! обов*язково...