моя осінь

Моя осінь жила у тобі. У твоїх зелено-голубих, чи може голубо-зелених очах. і таких руденьких кучериках, твому запаху кориці...ти був. ти творив цю мою осінь з мелених кавових зерен, такого мідяного кольору, брав стиглі груші і вони пахли так зовсім лише для мене. ти розмовляв зі мною, як з Богом, а я бачила у тобі все своє щастя. коли ти робив осінній дощ з найчистішої Люрдівської води, ми наввипередки бігли до церкви. там ми довго сиділи і говорили з Богом, там ми дякували Йому за те, що дав нам мою осінь.